
В тілі Христа зараз дивовижний час, коли виник і існує парадокс: є віра, молитви, служіння і теологія, але паралельно з ними абсолютно вільно співіснує мирське життя, яке зовсім не перебуває у внутрішньому конфлікті в серці християн і, ба більше, вони почали доволі спокійно співіснувати.
Як результат: втрачає свій первинний вогонь християнське життя і все християнське, що все ще відбувається, стає ледь теплим.
Як дати цьому раду?
Що протиставити цьому руйнівному глибинному зсуву в серці християнина?
Поговоримо про такі непрості, але такі потрібні речі…
“Ангелові Ефеської Церкви напиши: Оце говорить Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці, Хто ходить серед семи золотих світильників: Я знаю твої діла, [твою] працю і твою терпеливість, і що не можеш терпіти злих, і що випробував тих, які називають себе апостолами, але ними не є, і виявив їхню неправдомовність, і маєш терпеливість, і постраждав за Моє Ім’я, але не знемігся. Але Я маю проти тебе те, що ти залишив свою першу любов. Тому згадай, звідки ти впав, покайся і роби попередні діла; коли ж ні, то прийду до тебе [незабаром] і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся.”
📖 ОБ’ЯВЛЕННЯ 2:1-5
Критично важливі слова від Господа у часи, коли власні знання та особистий досвід людини прагнуть замінити собою справжні живі відносини з Богом.
🔥але втратити внутрішній вогонь любові🔥
Тобто зовнішня правильність на рівні звичок і знань залишається, а серце поступово охолоджується.
Тобто наш досвід, наші знання і наше власне розуміння стають більш значущими для нас самих ніж Істина Слова Божого, переживання Духа Святого і повнота любові Божої.
Ми маємо зрозуміти, що сам Бог реагує на втрату першої любові в житті християнина і ця реакція не є позитивною.
Це засмучує серце Бога і Він воліє змінити це.
Тому ця проповідь є максимально гострою з огляду на гостроту цього питання…
“Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?”
📖 МАТВІЯ 6:24-25
Дуже цікаве місце в Біблії, яке багато цитується, проте чи бачимо ми його глибинний зміст?
Бо це основа життя християнина і все решта формується саме там!
Прикро, але це факт: в житті ми завжди приходимо до моменту, коли нам потрібно щось обирати, розуміючи, що наші вибори визначатимуть наше подальше життя.
Це є справжнє дорослішання, до якого приводить нас Бог.
Це не обовʼязково про гроші або прагнення до них, це коли щось інше крім Бога починає визначати напрямок, зайнятість чи переживання твого життя.
Це коли ти змушений бути більше стурбованим і занепокоєний цим, витрачаючи більше і більше часу та енергії, що, у свою чергу, призводить до переходу акценту життя з Бога на це щось.
І поступово це перетворюється на любов нашого життя, вбиваючи нашу першу любов до Бога 🙁
Це місце не про гроші і любов до них, а саме про неможливість і неприпустимість захоплення чимось більше ніж Богом, бо інакше це призведе до втрати відносин з Богом.

Цей процес зникнення першої любові має 3 стадії:
Поступове послаблення духовної уваги до власного серця та стосунків з Богом.
Людина вже не помічає, що її серце змінилося і що пріоритети змістилися.
Коли зміни вже очевидні, але людина не бажає їх визнавати або змінювати.

“Тому згадай, звідки ти впав, покайся і роби попередні діла; коли ж ні, то прийду до тебе [незабаром] і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся.”
📖 ОБ’ЯВЛЕННЯ 2:5
Щиросердне радісне погодження і свідома відмова від негативного «дорослого» досвіду. Намагатись стати дитиною в своєму серці. Це, до речі, допоможе у всьому: сім’я, робота і тп. Перестати бути «бувалим» і зрозуміти, що це дорога в нікуди.
Прибирати захисні і обмежувальні кордони, які ми набудували через несправедливе життя і ставлення людей до нас. Бо вони не тільки захищають нас від болі через людей, але й від дотику Бога 🙁
Ці кордони заважають нам по-справжньому приходити до Бога і потім йти самому до інших людей так само щиро.
Подяка за те, що Бог вже зробив і повернення до цієї подяки більше ніж ми стикаємось з реальністю сьогоднішнього життя.
Важливо не просто подякувати, а незупинно дякувати і ще продовжувати дякувати і знову, згадуючи і не скриваючи про те, звідки Бог дістав тебе.
Навчитись свідомо ставити попереду всього, і самого себе також, Бога і те, що важливе для Нього.
Це не про відчуття, а про щоденний свідомий вибір.
Жива Віра і її постійна активація в твоєму житті:
Життя за цінності ми орієнтирами:
І вчитись перемагати на цьому шляху свою «МАМОНУ», поки вона не знищила в серці Божу першу любов.