
Ця проповідь, хоча і надважлива, але дуже складна, бо складні часи і питання не просте…
В складні часи дуже легко впадати у хибні висновки про життя і вкрай складно утримувати фокус на тому, що є істинним.
Але про це потрібно говорити…
“Адже наше життя – на небесах, звідки й очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа,”
ФИЛИП’ЯН 3:20
Ця правда є основоположною в християнському сприйнятті та баченні справжньої батьківщини та кінцевої цілі християнина.
Тут не потрібно жодних додаткових трактувань чи доповнень.
Тут все є таким як є!
Проте саме це і викликає одвічний спір і непорозуміння в тому, яким має бути моє ставлення і відношення до земного і його турбот.
Чи не варто нам, як християнам, взагалі абстрагуватись від усього земного і проживати показово-нейтральне життя відносно усіх земних турбот?
Бо ж наше справжнє життя не небесах, чи не так?
“Шукайте добробуту міста, куди Я вислав вас… і моліться за нього Господу, бо в добробуті його буде і ваш добробут.”
ЄРЕМІЇ 29:7
Про що тут йдеться?
Про те, що наша земна Батьківщина є місцем, де ми маємо реалізовувати Божу любов, якою Він полюбив нас і дав нам право бути причасниками небесної Батьківщини.
“Улюблені, любімо одне одного, адже любов є від Бога, і кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.”
1 ІВАНА 4:7-8
“Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного!”
1 ІВАНА 4:11
Скажу одразу:
Це абсолютно можлива і реальна ситуація, бо земна Батьківщина і люди навколо, на відміну від Бога, не такі як Бог 🙂
То що ж робити в цьому випадку?
“щоби бути вам синами вашого Отця, Того, Хто на небі, Який Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних.”
МАТВІЯ 5:45
Справжня любов та шана до Батьківщини проявляється:
✔️ у праці на її благо,
✔️ у молитві за народ,
✔️ у готовності захищати правду і справедливість.
Це не про вишиванки, пісні чи вірші лише.
Це про прояв Божої любові до країни, народ якої стогне та страждає без цієї любові.
Четверта заповідь «Шануй батька твого і матір твою» поширюється і на нашу земну матір – Батьківщину.
«Любов і служіння батьківщині відповідають обов’язку вдячності і порядку любові».
(Катехизм Католицької Церкви)
Любити, дбати і шанувати країну – це про:
Захищати Україну – це виявляти жертовну любов, подібну до тієї, яку Христос явив на Хресті:
«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх»
Йо. 15:13
Християнський патріотизм – це не націоналізм, а відповідальне служіння:
з любов’ю до людей, з повагою до гідності кожного, з прагненням миру та Божої правди.
“Дбайте про спокій міста, в яке Я вас виселив, і моліться за нього Господу, оскільки за його добробуту і вам буде добре.”
ЄРЕМІЇ 29:7
Почувши все це і з огляду на те, в які часи ми живемо в цій країні, в нашому серці має бути лише одне запитання від Бога:
“Чи не для цього часу Я обрав ТЕБЕ?”
“то у відповідь Мордехай звелів передати Естер такі слова: Не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся в царському палаці! Адже якщо ти в такий час промовчиш, то порятунок і допомога юдеям прийдуть з іншого місця, а ти й родина твого батька загинете. Крім того, хто знає, чи саме не на такий час, як цей, ти досягла царської гідності?!”
ЕСТЕР 4:13-14
Лише людина, що має цю гідність від Царя царів, має здатність мати царську шану і любов до свого народу і своєї країни.



