Біблійні роздуми: Божий погляд на збудову незалежності і свободи нації
Біблія це Слово Боже, яке відкриває нам Істину Божу не лише про нас і наше життя, але і дає нам розуміння законів Божого врядування у всьому.
Тому, вивчаючи Біблію, ми можемо зрозуміти закони створіння всього, в тому числі і соціуму, що оточує нас беззупинно.
Сьогодні маю на серці поговорити про Україну, але не просто про неї, а про причини того, що наша країна є БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОЮ…
“то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!”
До филип’ян 2:2-5
Основна проблема України: ми, її громадяни, намагаємось збудувати ідеальну, але «віртуальну» країну через наше хибне прагнення у момент коли потрібно робити труд, який закладає фундамент майбутнього. В ці часи ми, всупереч здоровому глузду, займаємось суперечливими розмовами і самопіднесенням своїх думок над оточуючими.
Тож сьогодні ми спробуємо розібратись в тому: чому там, де два українці – три гетьмани?..
Я не хочу сьогодні поставити діагноз українському народові. Бо тоді я сам зроблю саме те, про що проповідую: стану над іншими й почну їх оцінювати. Я хочу поставити питання собі: чи є цей “гетьман” у мені?
Українцеві важко просто підкоритися іншому українцеві — він сам вважає себе достатньо вільним і компетентним, щоб вирішувати, як має бути.
І це може бути як великою силою суспільства, так і його слабкістю — залежно від того, чи здатні незалежні люди після суперечки домовитися про спільне рішення.
І ось тут, якраз, ми підходимо до того, що Україні та українцям потрібен Бог і Його бачення світу та Істина.
Нажаль, це не є виключенням і в церкві: бо тут ми хоч і стаємо християнами, але всередині лишаємось ментальними українцями.
Але у Бога є відповідь для цього…
Біблія не дає нам простої політичної формули успішної держави. Але вона показує, якою має бути людина, здатна будувати здорову родину, церкву і суспільство: не керована честолюбством, заздрістю та прагненням бути над іншими, а сформована характером Христа — смиренням, любов’ю, правдою і служінням.
В Україні історично сформована низька готовність безумовно визнавати іншого “вищим” за себе.
Спробуємо в цьому розібратись…
“Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.”
Вiд Матвiя 25:35-40
Однією з причин, чому ми можемо не побачити цінності “найменшого”, є наше власне відчуття вищості. І Христос руйнує цю людську систему цінностей: Він настільки ототожнює Себе з найменшими, що каже: те, що ви зробили їм, ви зробили Мені».
Як саме ми НЕ бачимо/НЕ сприймаємо інших вищими за себе?
Божий шлях — не доводити власну вищість, а в смиренні ставити благо іншого вище за власне самозвеличення, наслідуючи Христа.
Ключовою проблемою цього ж ЗНЕЦІНЕННЯ інших людей і їх дій:(
Більшість людей взагалі мають тенденцію і нею ми ділимось, і її ми інтегрували глибоко в наше суспільство:(
- Знецінення в серці,
- Знецінення в думках,
- Знецінення у відношенні,
- Знецінення в словах і спілкуванні,
- Знецінення в діях.
Знецінення – відбувається тоді, коли ти в чомусь шукаєш не позитив, а звик шукати і бачити негатив.
Хоча правда в тому, що ми бачимо лише те, чим самі наповнені всередині:(
Але ж як: а якщо мене розведуть і кинуть знову?
І тут виникає просте запитання: чи ми дійсно віримо, що майбутнє знаходиться в руках Бога?
Ми виправдовуємо своє знецінення інших прагненням до захисту себе та інших, але єдине, що ми цим насправді робимо, ми підносимо себе над іншими і руйнуємо єдність:(
Після цього вже настає, як правило, незворотній процес розʼєднання і війни:(
Знецінення каже:
«Ця людина недостатньо важлива, щоб я витратив на неї себе».
Христос каже:
«Вона настільки важлива для Мене, що твоє ставлення до неї Я приймаю як ставлення до Себе».
Що ж я маю робити?
“Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.”
1-е до коринтян 15:9
Твоя боротьба має бути не з владою, системою або людьми, а з собою і своїм хибним прагненням бути спасителем, бути першим, бути вищим, бути НАД…
Наше завдання від Бога: зробити те, що потрібно Йому і Прославити Його, а не те, що тебе самого звеличить і зробить більше.
Це є вірна і надійна основа незалежної нації, яка витікає із здорового стану серця людини і повертає нас знову і знову до Бога. Робить саме Бога, а не нас основою здорової і по-справжньому незалежної країни.
Основою не є економічні показники, хоча вони важливі,
Основою не є політичні забарвлення, хоча вони теж важливі,
Основою не є партнерський союзи, хоча з, мабуть, ними простіше…
Без здатності НЕ ЗНЕЦІНЮВАТИ та ЗАВЖДИ СПРИЙМАТИ ІНШИХ ВИЩИМИ ЗА СЕБЕ, будь що приречене на руйнацію.
Ми завжди самі руйнуватимемо те, що намагаємось збудувати:(
Що мені з цим робити, щоб бути «Божим українцем»?
Проблема не в тому, що навколо мене забагато гетьманів. Проблема починається тоді, коли третій гетьман — це я…
